Слова: Михайло Старицький Музика: народна
Виконує: Костянтин Огнєвой
Am E7
Ніч яка місячна зоряна,ясная
Am
Видно, хоч голки збирай,
Dm
Вийди, коханая, працею зморена, |
E7 Am | (2)
Хоч на хвилиноньку в гай! |
Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею |
Стелиться в полі туман. | (2)
Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункiй та високiй осичинi |
Листя пестливо тремтить. | (2)
Небо глибоке засіяне зорями, —
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями |
Грає краплиста роса. | (2)
Ти не лякайся, що ніженьки босії**
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки |
Сам на руках однесу. | (2)
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька, |
А воно палке, як жар. | (2)
Ти не лякайся, що можуть підслухати
Тиху розмову твою,
Нічка поклала всіх, соном окутала, |
Ані шелесне в гаю. | (2)
Сплять вороги твої знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх.
Чи ж нам обкраденим долею нашею |
Й хвиля кохання за гріх? | (2)
| 