1- й ведучий.
День сьогодні такий незвичайний: Встало сонце, умите в росі.
Скликав в школу нас дзвоник останній, і зібрались на свято усі. 2- й ведучий.
Школо, до побачення Всюди море квітів. Школо, до побачення, Здрастуй, тепле літо! Ось зайдуть на лінійку востаннє Наші друзі — найстарший клас. Хай здійсняться всі ваші бажання, Ми ласкаво запрошуєм вас. 1- й ведучий.
Злинь же, музико, в небо гучніше, — В добру пору лунай, в добрий час.
Вище голови! Йдіть веселіше! Ми усі вже чекаєм на вас!
Під рушниками-оберегами Хай перший ваш проляже шлях. Нехай біжить він не по тернах, А по квітучих полях.
(Духовий оркестр виконує пісню «Когда уйдем со школьного двора». Вихід випускників. Вступне слово директора. Відкриття свята. Лунає державний Гімн України). 2- й ведучий.
Закінчилось дитинство останнім дзвінком У ранковій красі променистій,\ От ви всі стоїте тут гуртом На останній лінійні врочистій.
А попереду — іспити — ваші жнива. Перед вами стежки і дороги,
Буде кругом іти від думок голова, І терзатимуть думи-тривоги.
Тільки час пролетить дуже швидко, умить. Понесе всіх життя, закружляє.
І з роками у когось душа защемить, Як дзвінок цей останній згадає. А зараз слово для привітання надається директорові школи.
(Вітальне слово директора. Лунає пісня). 1-й ведучий.
Там десь далеко за туманами Той дивний і прекрасний час,
Коли ви із татами і мамами Йшли до школи в перший клас.
' Шкільні роки махнули вам рукою. Махніть і ви, прощання час настав! А час летить, а час пливе рікою,
І вам заміна в школі підроста. Цю мить вони чекали довгий час. Увага! Слово має перший клас. (Танець. Привітання першокласників і вручення подарунків). Виступ першокласників.
Не шуми, берізко, в полі, Не тремти місточок,
Бо сьогодні в нашій школі Останній дзвіночок.
Привітання особливі дорогим випускникам: Будьте ви завжди щасливі
На радість вчителям й батькам. Випускники! Які ви всі красиві, Усміхнені, веселі, чепурні, Дивлюсь на вас, на обличчя щасливі, І дорослим стати хочеться мені.
Кажуть, ніби ви були Теж колись маленькими. І до школи вас водили Татусі із неньками.
Та не вірю я цьому! Ви хіба не бачите Це не хлопці — козаки, Богатирі-красені. Поряд з вами випускниці, И ви напевно знаєте: Кращих, ніж у нашій школі, Ви ніде не знайдете.
Перший клас вам всім бажає І здоров'я, і добра, Щоб ви всі були щасливі І не знали горя й зла. Щоб ви у вузи поступили. Роботу щоб усі знайшли І мали хату чи квартиру, В достатку й радості жили. Щоб мали грошей ви багато, Щодня щоб їли шоколад, І щоб на вас із неба падав Лише щасливий зорепад. На останній ваш урок Продзвенить сумний дзвінок. Вам бажає перший клас: В добру путь і в добрий час! В легку путь! І в добрий час! В успіх ми ваш віримо, А на загадку вам про нас
Скромні сувеніри. Вручення подарунків.
(Лунає пісня Куда уходит детство»), 1-й ведучий.
Попереду — в ціле життя переліт, Будуть незгоди і спрага в дорозі. Як стомишся в очі щипатиме піт Як ти засумуєш ,затужиш в дорозі,
Згадай те гніздо,де ти ріс,де мужнів Згадай тихі верби і луги і трави. І вічну тривогу батьків,матерів, І школу і друзів ласкавих.
Тож дай вам доля світлий шлях широкий, Випускники прекрасні цього року! Хай кожний своє щастя знайде сам
. І зараз надається слово вам, дорогі наші випускники.. Виступ випускників. Школо! Моя рідна школо! Казка тепла й доброти, Стежка від тебе хрещата В'ється в далекі світи.
О школо рідна! Ти — світило в небі У тьмі прозрінь і мороці доріг. Ми все життя вертатимем до тебе, Переступаючи із трепетом поріг.
Вже шумлять біля школи берізки, Вже прощатись з тобою пора.
До побачення, рідна школо! До зустрічі, вчителько моя!
Не забуду тієї хвилини, Як проходив останній урок, Як хвилююче, ніжно і сумно Продзвенів нам востаннє дзвінок. Зупиніться, урочі хвилини! Ви в школі останні для нас.
Не шуміть так тривожно берізки, Ми не раз ще прийдемо до вас.
І згадаємо роки у школі, І останній, і перший урок, І учителя усмішку щиру, Незабутній останній дзвінок. Цей дзвінок, що іноді нам снився, Що просив нас до класу ввійти,
Пролуна на станції «Дитинство», Летимо в незвідані світи
. (Лунає жартівлива пісня) .Ведучий
Кожен з вас до того звик, Що ваш класний керівник (А точніше класна мама)
Завжди поруч завжди з вами. Як без неї далі бути,навіть важко збагнути. До класних керівників звертаємося знову:
скажіть на прощання своє мудре тепле слово. Слово нашим класним керівникам.
Сказати хочем слово щире,Нагоди більше не знайдем
І побажати щастя й миру Нашим класним керівникам.
Хай квітами вам стеляться дороги, Для вас співають щедро солов'ї.
Хай щезнуть всі неспокої, тривоги, Бо ви — святе творіння на землі.
Усі знання одержані — важливі, Вони згодяться на Землі. За те, що добрі ви були і терпеливі Спасибі, дорогі учителі.
Ми попросили в осені Для вас тихих світанків.
Ви шукайте й творіть в рідних стінах шкільних, Хай же вас окриля наша пісня прощальна І подяки слова, бо не можна без них.
Знов зозуля кує у гаю тополинім, Нову пісню снує вздовж співучих дібров.
Не спішіть у літа, будьте все молодими, Хай здоров'я міцне вам прибавиться знов Туман яром спливе, промайнуть швидко роки, Нові учні прийдуть, але ви все одно
Збережіть назавжди свої мрії високі.
Ми свій маленький створили романс, Він прозвучить сьогодні для вас. (Лунає романс «Пальма де Майорка»),
Спасибі вам велике, дорогі учителі! І в день такий урочистий, святковий Дозвольте вашу працю вшанувати І квіти всі принесені сьогодні Від всього серця вам подарувати. (Вручення квітів учителям. Лунає пісня «Вчителько моя»). Де рідна хата, вишень два ряди, Палахкотіли ще осінні квіти. Сказали мати: «В школу, сину, йди». Сказала мати: «Вчіться, любі діти!».
Тепер вас у дорогу проведе Батьківська й материнська ласка. Вона — не зникне, не пройде... Дитячих літ щаслива казка
Усі мовчить,щось мати скаже Цвітуть притишено слова.
Вони із веселкових вражень З любові що завжди жива. Усі мовчить говорить мати З устами неба і землі. (Лунає пісня «Як побачу рідну хату») Слово батькам. Зі словами подяки до своїх батьків звертаються наші випускники.
Ми до батьків сказати хочем слово І привітати щиро, від душі. Подякувати за дитинство веселкове, Вклонитись низько до Землі. Бо без батьків чого ми в світі варті? Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту І без свого родинного тепла ? Попереду ще іспитів багато — Ми їх складемо, буде все гаразд. Чого ж ви зажурились, мамо й татку? Це ж наша зрілість вже прийшла до нас.
Мамо рідна! Мої успіхи тобі, Щоб не гасло серце у журбі.
Кожна крапелька душі до дна, Щоб ніколи не була сумна.
Тепло долонь при тихім навіть слові, Теплом напоєні матусині сліди
— Це обереги від усякої біди. Я додав сивини у волосся твоє І не раз спричиняв тобі болі. Ти сьогодні прийми покаяння моє Й побажай мені доброї долі.
Батьку рідний, ти мужній і сильний завжди,
— Про це знають всі близькі нам люди. Ти матусю мою від біди бережи
, Як мене поряд з вами не буде. (Лунає пісня про маму). Чи так давно у бантах ви стояли Чи в строгих галстуках — тендітні і чіткі. І вам так само побажали, А де тепер біжать ваші стежки ?
Декілька років тому пролунав останній дзвінок для наших гостей, які зараз просять слова. Випускники попередніх років, вам слово! Слово випускників. Ви школі кажете нині: «Прощай!» І хоч не лоскоче очі печаль, А все ж погодьтесь, хвилювання... Що скажете нам тут на прощання? Клятва випускників
У цю хвилину прощання із рідною школою, відча¬люючи від берега Дитинства у незвідані світи, ми, випускники цього року, перед лицем своїх батьків, учителів, друзів, знайомих та близьких урочисто клянемося прожити життя, достойне людини, бути гідними синами і доньками своїх батьків, щоб ні сму¬ток, ні біль, ні передчасна сивина не торкнули їхніх душ і скронь.
І нехай доля закине нас за тридев'ять земель від рідної домівки, — теплий промінчик родинного вог-нища буде гріти наші серця, не дадуть зійти з правильної дороги батьківські заповіти, а синівський обов'язок постійно буде нагадувати про наші* невідплатні борги перед батьками.
І в цьому клянемось!
Клянемось!
Сьогодні школа вручає нам путівку в життя. І ми виходимо за її поріг з добрими знаннями, морально і фізично загартованими.
Схиляючись перед вашою мудрістю, дорогі вчи¬телі, ми обіцяємо керуватися в житті вашими уроками людяності та справедливості, з честю пронести звання учня, бути вірними синами і доньками свого народу, усі свої сили, знання і вміння віддати для добробуту і процвітання.
У цьому клянемось!
Клянемось! Клянемось! Клянемось!
Дорогі друзі-десятикласники!
Ми — випускники цього року, передаємо вам фа¬кел знань як символ торжества і розуму, добра й ми-ру. Нехай його тепло обігріває ваші душі, надихає на успіхи, надає сили.
(Передача факелів). Виступ десятикласників.
Естафету ми передаємо. Дякуємо Вам. Обіцяємо всі традиції берегти.
Плідно працювати.
Вам бажаєм далі на шляху не впасти,А ЗНО лиш на відмінно скласти
Не впадайте в відчай коли складно вам буде, Вірте,знайдеться вихід,допоможуть вам люди.
Маленькі дзвіночки,що золотом сяють,Нехай про школу вам нагадають, Про друзів ваших і вчителів,Про роки шкільні що ти з ними провів.
2-й ведучий. Випускники! Ви лише погляньте, з яким нетерпінням чекає своєї черги 10 клас, щоб привітати вас і вручити на згадку дзвіночки. І ось ця довгоочікувана мить настала. Десятикласники, пройдіть до наших випускників і привітайте їх.
(Під музику відбувається вручення дзвіночків). І ось ця мить, в житті єдина мить, Коли останній дзвоник продзвенить. Мелодія весела і сумна, Мов спогад серця зараз пролуна.
Дзвінок останній — перший крок в житті, Палкий порив і юності надії. Нехай щастить вам, друзі, у путі І хай здійсняться світлі ваші мрії.
Дзвени над минулим і над майбутнім, Дзвени над дитинством моїм незабутнім Веселий і печальний останній дзвінок. Ведучий. Право дати останній дзвінок надається учениці 1 класу. Ведучий.
Жадана мить! Тривожна мить! В житті у вашім хай щастя шумить. Хай ваші долі зазнають утіх, Уста ваші квітчає сміх. Всміхніться небу, вклоніться землі. Радійте сонцю, ідіть по росі, Шануйте рід свій і свій оберіг, Моліться на матір, на рідний поріг. 1-й ведучий.
Ось і прийшов розлучатися час... Дай же, Земле, з джерел своїх сил І відваги й наснаги їм дай. Перший крок вони вже зробили, На дорогах життя їх стрічай,
їхня мрія хай зіркою світить, Кличуть вдаль їх дороги твої, Україно, ти прийми їх в обійми свої. Сміливо йдіть наші змужнілі діти В шляхи життєві від шкільних порогів.
(Когда уйдём со школьного двора) /Н.Скульська/
