Історичні взаємини між українським і молдовським народами сягають сивої давнини, коли на територіях сучасних суверенних держав проживали їх предки - східні слов’яни та волохи. Волохи мешкали у Дністровсько-Прутському межиріччі та об’єднували різні східнороманські племена, пізніше самоназвалися молдованами.

Міграційні процеси в середовищі молдован, що почалися ще в часи існування вищезгаданих давньоукраїнських державностей, спочатку мали природний характер,тобто відбувалися як стихійні переселення. Вони визначалися в основному пошуком вільних для обробітку земель за Дністром, а також були викликані розвитком феодальних відносин, зокрема зростанням залежності молдовського люду від місцевих “феодалів-господарів”.

У 1359 р. утворилося Молдовське князівство, але повної незалежності воно не мало. На початку XVIII ст. Валахія перебувала під протекторатом Оттоманської Порти-Туреччини. Молдавани,населення якої в основному були православними християнами своє прагнення до свободи бачили в співпраці з Російською Імперією .І Валаський правитель Дмитро Кантемир вклав таємний політичний та військовий договір на входження Молдови до Росії,та протидії молдовських військ Порті .Але в 1711 році російські війська підтримувані молдаванами зазнали нищівної поразки під Станілештами від 200 тисячної армії турок та татар. Кантемир з боярами та з сотнями солдат, щоб уникнути полону повинні були шукати нову батьківщину. Петро І змушений був надати маєтки з землею та будинками на території в основному сучасної Харківської області.Так у нас появилися молдавські назви топонімів – сіл - Абазівка, Бузівка, Волохів Яр, Волохівка, Молдова,Троянівка, Кантемирівка.

Молдавський дворянин Врємєв Федір Тимофійович був особисто знайомий з Дмитром Кантемиром. Швидше за все це предок тих Врємєвих які були записані дворянами в Курській губернії в 1626 році, а в Молдові був досить великий прошарок росіян та українців. Спираючись на енциклопедію Брокгауза и Ефрона узнаємо,
що молдавський дворянин і капітан Федір Тимофійович Врємєв (народ. в 1680 р., ├ в 1744 р.), приїхав в Росію в 1726 році, на запрошення князів Кантемирів. За іншими даними це відбулося раніше – в 1715 році. Коли він прибув то на місці майбутнього маєтку вже було 2-3 десятка хат вихідців – черкас з Центральної України та Задніпров’я . На згадку про свій край він назвав маєток – Волохівка.

Федір Тимофійович мав синів – Івана,Олександра та Мирона.Найбільш відомий –майор Мирон Федорович Врємєв – поміщик Волохівки. Йому належали землі не тільки в Волохівці але і в Валуйському повіті. По наказу Конної канцелярії і особисто Катерини II він побудував Деркульський конний завод,став його управителем і за 10 років кількість елітних коней \персидських,англійських,німецьких…\ зросла в 8 разів. Його дійсно видатні ділові якості, практична кмітливість і хватка, природний розум і талант поєднувалися з високим рівнем освіченості і благородним прагненням громадянина і патріота безкорисливо принести користь своїй Батьківщині, де б він і на якому місці не був. В 1783 році в Волохівці йому належало 83 кріпосних душ. З них оброчного (збору), згідно з визначенням збиралося: з кожної хати по 50 коп, з пари волів по 20 коп, цей збір стягувався звичайно в листопаді . Крім цього збору згадані черкаси щорічно платили подушне - гроші по 40 3/4 коп з кожної душі. Не можна не відзначити такого втішного факту, що всі перераховані казенні збори сплачувались черкасами завжди.

Крім цього офіційного збору у черкас був ще збір приватний на платню управителю майору Врємєву. Йому доводилося в рік з хати по 20 коп. грошей і хліба по одному четверику. При тому збір цей проводився за добровільною згодою самих місцевих жителів. А це означає, що вони або поважали або ж дуже боялися його. В 1774 році Мирона Врємєва внесли в список дворян Харківської губернії. В 1777 році звільнився з державної служби і більшу увагу став приділяти маєтку .В 1796 році було закладено церкву Різдвяно - Богородичну ,яку розбудовували дружина  Врємєва (Арапова) Єлізавєта Матвіївна-на фото, син та генерал Козлянінов.

Син Олександр Миронович Врємєв також був військовим. Служить в Смоленську. В 1803р він майор 3-го драгунського Новоросійского полку 28 листопада 1807 року в званні майора звільнений з служби. Під час російсько – французької війни 1812 року він один з командуючих ополчення Харківської губернії. З 1814 по 1820 рр. предводитель дворянства Вовчанського повіту. Член ради Харківського кадетського корпусу. Член ради інституту шляхетних дівиць, з 1.01.1823 по 1.01.1826 рр. голова Слобідсько-української палати цивільного суду.

Другий син – Тимофій Миронович Врємєв мав маєток в Корочі та Голофіївці ,тепер,Волоконовського району Бєлгородської області. Тимофій був дуже жорсткий. Панщина - 5 днів. За непослух та несплату податків селян карали побоями привселюдно, Поміщик змушував кріпачок жінок годувати грудьми цуценят. В 1814 році заклав в Голофіївці церкву Живоначальну Троїці, подібну що і в Волохівці .В 1820 році вона була освячена і вступила в дію. Залишився камінь з написом: «1820 ГОДА. 17 МАЯ ВЪ СЛОБОДЭ ГОЛОФЕЕВКЕ СЭЙ ХРАМЪ ПОСТРОИНЪ ВО ИМЯ СВЯТЫЯ ТРОИЦЫ И ПРЕПОДОБНАГО ТИМОФЕЯ ИЖЭ В ХЪ. ВЪ ЦАРСТВОВАНИЕ ИМПЕРАТОРА АЛЕКСАНДРЪ ПЕРВАГО, БЛАГОСЛОВЛЕНИЕМЪ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЕПИСКОПА ВОРОНЕЖСКОГО И ЧЕРКАСКАГО ЭПИФАНИЯ. ИЖДИВЪНИЕМЪ ПОМЕЩИКА КОЛЛЕЖСКОГО СОВЪТНИКА ИКА ВАЛ. СРА ТИМОФЕЯ МИРОНОВИЧА ВРЕМЕВА СЪ ДЪТЬМИ ЭГО СЫНОМЪ АЛЕКСЪЭМЪ ДОЧЕРМИ АЛЕКСАНДРОЮ ЭЛИЗАВЕТОЮ ТАТЬЯНОЮ».З 2010 року церква знову діюча. Крім розведення собак Тимофій дуже часто грав в карти. За нечесну гру його і вбили а маєток продали за борги.Останній хто був пов`язаний з Волохівкою і Вовчанським повітом був Врємєв Олексій Тимофійович - син Голофіївського поміщика (1803 р.н.) – з 1.01.1829 г. депутат від дворян Вовчанського повіту. В нього були маєтки в Бирюченському, Куп`янскому, Павлоградському и Вовчанському повітах. Останнє досталося від бабки Єлизавети Матвіївни Врємєвой,дружини Мирона.Врємєв Олексій Тимофійович проходив службу з 1823 р. в Таганрогському уланському полку. З 1827 р. був звільненим по домашнім обставинам.